Закупи

ЗАКУПИ
Був чудовий літній ранок. Ще не зовсім спекотний і досить приємний. На одній із вулиць, десь під Львовом, починало вирувати життя. Прогулювались люди, всі зайняті своїми якимись справами. Але з більшості виділялися дві подруги. Вони хихотіли і захоплено про щось розмовляли. О цій порі з’їхалось багато люду поторгувати сезонними товарами. Полуниця, ожина, малина, поруч з ними примостилися банки різних форм та розмірів для консервації. Біля них маячили оголошення про знижки на ключі для закруток і кришки по оптовій ціні. Хтось вперто рекламував огірочки. Дехто примудрився знайти «добрі ручки» кільком десяткам кущів смородини, бо «я вже не знаю, де то все подіти…». А якась людинка разом з чорнобривцями прилаштувала ще і двоє кошенят. Літня тітонька старалася з усіх сил втиснути у величезну картату сумку десятки якихось глечиків. А знаний в тій окрузі майстер пропонував свої солом’яні брилі.
Чулися репліки: -Зважте трохи черешень, грамів з двісті.
-Вийшло кіло…
-Та най вже буде. Однаково купила, невже ж то відмовляти?..
Такі дні мали свою душевність. Тому що це було справжнє спілкування, а не машинальна покупка у супермаркеті, на автопілоті. І ще це:
-Пакетик треба?..
Добре, що тепер багато хто каже:
-Дякую, я з торбинкою!
Знаєте, а файно одначе мати таку подругу, з якою і не сором і на закупи піти!
Коли ви вдвох охоче спостерігаєте за тим, що відбувається навколо. За людьми, що проходять повз вас. Граючись, мов діти, поцупили кошик для продуктів. Хоч той охоронець з віником і буде обурюватися. Хтось із вас таки точно туди залізе. А ви питаєте, що означає дружба. Сходіть на ринок — і дізнаєтеся.